Моя Аяша саме з тих собак, які завжди хочуть бути поряд зі своєю людиною і бояться залишитися без неї. Цвергшнауцер – це службова порода, собака-компаньйон, а вони найбільше схильні до сепараційної тривоги.
У перший рік свого життя Аяша переслідувала мене по квартирі і не могла розслабитися, якщо я не поряд. Я тоді намагалася працювати з дому або брати її з собою в офіс. Якщо ми залишали собаку вдома, навіть з родичами, вона сиділа біля вхідних дверей і скиглила.
Тоді, у 2017 році, не було такої великої кількості корисної та прикладної інформації від кінологів, як зараз. Тож, я ще не знала, що важливо спочатку навчити собаку залишатися самій хоча б в іншій кімнаті, навчити не реагувати на мої збори для виходу з квартири. І вже після цього поступово вчити її залишатися вдома наодинці. Тому протягом певного часу залишати Аяшу одну було проблемою.
З часом взаєморозуміння та довіра між нами та собакою зростали, ми створили певні ритуали для залишання, робили короткі тренувальні виходи, і в результаті ситуація з сепараційною тривогою значно покращилася. Тепер Аяша вже не сприймає наш вихід з дому як те, що її покинули назавжди.
Проте ми маємо кілька правил і ритуалів:
- Ми навчили собаку команді “Аяша вдома”, щоб вона розуміла послідовність дій.
- Намагаємось не залишати її одну більше ніж на 5-6 годин.
- Видаємо іграшки для пошуку чи вилизування перед виходом.
Коли ми залишаємо собаку саму в нових місцях, наприклад, в готелях або орендованих квартирах, ми дотримуємось таких правил:
- Ніколи не залишаємо собаку в новому місці в той же день, що приїхали. Спочатку ми проводимо там хоча б одну ніч, щоб Аяша адаптувалася і зрозуміла, що це наш новий дім.
- Завжди беремо з собою килимок з дому та якусь іграшку, щоб створити знайоме середовище.
- Дотримуємось ритуалів виходу: даємо команду, спокійно готуємось до виходу, не збуджуємо собаку зайвою активністю, а також можемо видати їй іграшку для вилизування або пошуковий килимок.
Ну і якщо є можливість не залишати собаку одну, беремо з собою.
