“Ще одна безповідочниця з маленьким песиком. Все ясно.”, – прилетіло мені якось в особисті повідомлення в інстаграмі.
Я перейшла в профіль авторки послання. Нею виявилась власниця красивого дорослого стаффордширського тер’єра. І знаєте що, я її дуже добре розумію! Хоча і звернення в такій формі до незнайомої людини – це не дуже гарно, м’яко кажучи.
Так, я дійсно доволі часто відпускаю свого цвергшнауцера з повідця. Проте я можу собі це дозволити, і ось чому:
- Моя собака НІКОЛИ не підбігає до інших собак чи людей. Навіть якщо її хтось зацікавить, вона буде подавати сигнали уваги та примирення здалеку. І страшенно не любить, коли до неї хтось різко підбігає. Одразу скажу, що тут ніякої магії, лише довга і терпляча соціалізація в дитинстві, а також особливості породи та характеру.
- У нас доволі добре працює підкликання. Тобто я в 99,9% впевнена, що коли я собаку покличу, вона до мене підійде. Бо ми багато з цим працювали і постійно підтримуємо навичку. Далі напишу, як саме.
- Моя собака не бігає за котами чи будь-якими іншими тваринками. Вона активно реагує лише на білок, проте їй ще треба ту білку показати для початку 🙂
- Ми живемо зараз в місці, де зовсім нема вибухів. І попри те, що моя собака не боїться гучних звуків та тривог, я б гуляла тільки на повідку, якби була хоч найменша загроза обстрілів. Кількість загублених під час вибухів собак у різних містах просто вражає.
Якби хоча б одна з цих умов у мене не працювала, скоріш за все я б дозволяла собі спускати собаку з повідця тільки там, де нема інших собак, або лише поруч з добре знайомим в безпечних місцях. Зараз такий прекрасний вибір довгих повідців на будь-який смак, що й “обмежувати” собаку не доведеться.
І ще, дуже важливо, якщо я бачу попереду людину з собакою на повідці, я завжди оцінюю ситуацію. Це ж я знаю, що моя собака не підбіжить до них, проте людина навпроти, можливо, бачить мене вперше. У них, скоріш за все, вже є негативний досвід з “підбігайцями”. Тому, як мінімум, я даю своїй собаці команду “Поруч” (у нас це “Хіл”), а якщо бачу що людина напружилася, обов’язково візьму на повідець. Бо це і є елементарні правила культури у собачників, як на мене, які повинні бути повсюдно.
Як навчити собаку не реагувати на інших собак?
Це, як на мене, комплексне питання. Собаки всі дуже різні, з різним темпераментом, з різним минулим. Якщо коротко, то улюбленець має отримати позитивний досвід спілкування з різними собаками. Це починається ще з цуценячого віку. Якщо собака народився і виріс в умовах, де мати навчила його базовим навичкам, а також він встиг отримати досвід спілкування з братами/сестрами, то це хороша база для подальшого навчання. Часто заводчики віддають цуценят дуже рано, щоб витрачати менше коштів на їх утримання. Хоча з точки зору гармонійного розвитку собаки, забирати цуценя треба не раніше 2,5-3 місячного віку.
Далі формування комунікаційних навичок дуже сильно залежить від петбатьків. Ідеально, якщо є можливість відвідувати групи соціалізації цуценят з хорошим спеціалістом аж до року. Коли моя собака зростала, мені пощастило подружитися з трьома сім’ями на районі, де були цуценята різних порід приблизно одного віку з нашою. Потім до нас приєдналося ще декілька цуциків. Ми впродовж 5-6 місяців періодично влаштовували групові вигули з іграми. Це, як на мене, дуже вплинуло на формування подальшої поведінки моєї собаки.
Також я не водила собаку на майданчики, де купа інших собак різного розміру. Такі вигули, особливо неконтрольовані по часу і правилам гри, як правило, лише погіршують поведінку. Собаки перезбуджуються, навіть стресують і потім їм важко опанувати себе. А від власників часто можна почути: “Грається на майданчику по 2 години і всеодно не втомлюється і розносить все вдома”. Розносить він все вдома не від надлишку енергії, а тому ще не може опанувати свої емоції після надмірного навантаження на нервову систему. До того ж, якщо хочеться щоб собака був орієнтований більше на спілкування з вами, а не тільки з собаками, слід дозувати ігри з собаками і показувати, що з вами не менш цікаво проводити час.
Я завжди намагалася приділяти час на прогулянках інтересам моєї собаки. Вона дуже любить займатися зі мною різними тренуваннями, інтелектальними іграми (шейпінг, пошукові ігри, пазли, вивчення нових команд тощо). Я вже публікувала раніше допис, яку прогулянку з собакою вважаю ідеальною.
Дорослих собак теж можна навчити нормальному спілкуванню з іншими собаками. Скоріш за все знадобиться більше часу та терпіння, ніж з цуценятами, але все можливо при грамотному підході.
З власного досвіду ще додам, що чим більше ми подорожували з собакою, тим менше вона цікавилася іншими собаками на прогулянках. Мабуть, її кругозір настільки розширився, що звичайні собачі розваги стали не цікавими. Це лише моє припущення, якщо що 😁
Як навчити собаку команді “До мене”
Мені якось кінолог сказав чудову фразу, яка добре засіла в моїй голові: “Собаку треба кликати до себе з такою емоцією, ніби це найкраще що сталося в вашому житті”. Це скоріше гіпербола, але з дуже розумним зерном. Для собаки має бути за щастя бігти до своєї людини, бо за це завжди хвалять, а може ще й смаколика дадуть. Починати навчати підкликанню можна з цуценяти прямо вдома. Коли навичка закріпиться, можна поступово переносити тренування на вулицю на довгому повідці або в безпечному місці. Емоція при підклику має бути, по можливості, однаковою. Часто можна побачити, як людина кличе собаку, той не підходить, а коли нарешті підійшов, то на нього ще й накричали. Це так не працює і навичка не закріпиться, а навіть навпаки.
Я вчила собаку підклику у різних місцях і обставинах, щоб собака могла відволіктися від чогось дуже цікавого і підбігти до мене. Звісно ж, при цьому треба давати собаці можливість задовольняти свою цікавіть, там де це безпечно.
Ми давно вже не тренуємо окремо цю навичку, проте обов’язково регулярно підтримуємо невеличкими сесіями.
Цим дописом я закликаю всіх собачників бути взаємоввічливими та дотримуватись правил вигулу на повідці. І якщо вам дуже кортить вигулювати собаку без повідця, то слід навчити собаку правилам поведінки і послуху.
