Харчування — це, мабуть, та сфера, де я припустилася найбільше помилок із собакою.
І якщо комусь мій досвід переходу на сиру натуралку для собак допоможе уникнути цих помилок — отже, я не дарма писала цей текст.
Одразу скажу: я не маю мети когось переконувати, що певний тип харчування — найкращий.
Я не ветеринар і не дієтолог. Але я — власниця собак, яка пройшла довгий, непростий шлях від повної розгубленості до усвідомлення, і тепер знаю, що працює саме для нас.
Як усе починалося
Коли ми тільки планували брати собаку, я твердо вирішила, що годуватиму її натуральною їжею. Хоча тоді навіть не уявляла, що це насправді означає.
Дев’ять років тому інформації про натуральне годування було в рази менше, ніж зараз.
Тож я просто робила так, як радили більш досвідчені «собачники» — м’ясний фарш із рисом і овочами. Без жодних органів, кісток чи добавок.
На перший погляд, усе йшло непогано, хоча ми то перегодовували, то недогодовували собаку.
Потім я почала з Аяшею відвідувати тренування з кінологом, де використовувала як заохочення шматочки вареного м’яса або серця. Заняття тривали близько години, і, звісно, така кількість смаколиків для маленької собаки виявилась надмірною.
У результаті ми отримали гострий гастроентерит.
Крапельниці, уколи, таблетки — мої нерви та страх через Аяшу.
Після лікування я стала обережнішою, але через деякий час ситуація повторилася.
І тоді ветеринар переконав нас із чоловіком, що в нашої собаки “погано виробляються ферменти для перетравлення м’яса” і що єдиний вихід — перевести її на корм. Спочатку на лікувальний, потім на звичайний. Мовляв, інакше в неї все життя будуть проблеми зі шлунково-кишковим трактом.
І я повірила.
Не розібралася глибше, не перевірила, не звернулася до інших спеціалістів.
Я просто послухала лікаря — і виконала рекомендації.
І це, мабуть, була найбільша моя помилка за всі роки життя з собакою.
Спроби годувати за новими правилами
Хто стикався з переходом із натурального раціону на корм, той знає, як це непросто.
Аяша категорично відмовлялася їсти лікувальні корми. Вона могла голодувати по кілька днів, доводити себе до блювання, але не доторкнутися до корму.
Поступово ми підібрали корм, який вона більш-менш їла, але всеодно без задоволення.
Харчову мотивацію я повністю зламала, а як її відновити — не знала ні я, ні жоден спеціаліст, якого я знала на той момент.
На тренуваннях вона працювала лише за додаткові смаколики, але ніколи — за свій корм.
Шість років ми жили в режимі постійних танців із бубном: присипки, приманки, вмовляння поїсти.
Ще до переходу на корм ми вже активно подорожували з собакою.
І тоді, через брак досвіду, мені здавалося, що годування натуралкою в поїздках — це катастрофа.
У деяких містах не було потрібного м’яса, іноді доводилось просити персонал готелів зварити їжу для собаки.
Все це виглядало надто складно, тому я остаточно переконала себе, що корм — наш єдиний варіант.
Після кастрації (за медичними показами) апетит у Аяші трохи покращився, але не настільки, щоб вона почала їсти із задоволенням.
Ми продовжували “підсипати” щось до корму, щоб зацікавити її.
Звісно ж, періодично виникали коліти й розлади ШКТ.
Лікарі радили повністю прибрати смаколики, посадити собаку на монодієту ще й зі зменшеним вмістом білків та жирів.
У мене іноді складалося враження, що ветеринарні лікарі ніколи не жили поруч із собакою. Бо як можна пояснити собаці, яка ненавидить корм, що їй треба працювати без заохочення, без нагороди?
Страх і сумніви
Іноді мені здавалося, що я просто не маю виходу.
Я навіть заходила у відому групу на Facebook, де обговорювали сире м’ясне годування.
Читала, дивилася, але думала: “Ні, це якась секта. Сире м’ясо? Кістки? Та ні, це небезпечно”.
Мене лякали страшилки від ветеринарів, а ще більше — власна невпевненість.
Найбільше я боялася, що не впораюся з балансом, що зроблю щось не так і собаці знову стане погано.
Та й думка про те, щоб “готувати ще й для собаки”, тоді звучала як абсурд.
Зараз мені навіть соромно згадувати свої страхи.
Переломний момент
Все змінилося під час повномасштабного вторгнення.
Наш звичний канадський корм зник із полиць. Спочатку з’являвся зрідка, потім зник зовсім.
Почалися нескінченні пошуки замінників, плавні переходи “за схемою”, поради дієтологів, короткочасні покращення — і знову коліти.
А потім у Аяші з’явилися кристали в сечі. Були цистити, курси ліків, спроби нагодувати її гастроконсервами, які вона відмовлялася навіть нюхати.
І кожен раз, коли мені казали “просто змусь її, не балуй”, мені хотілося кричати.
Я почала глибше вивчати склади кормів. І те, що я там побачила, м’яко кажучи, не надихало.
Це стало точкою неповернення.
Крок до нового етапу
На той момент я вже потроху читала про натуральне харчування собак, слухала тих, хто має досвід, і вперше відчула: а раптом я теж зможу?
До того ж, я тоді вже подумувала про другого собаку і чітко розуміла, що проходити такий самий шлях із харчуванням, який пройшла з Аяшею, вже точно не хочу.
Тому замість гастроконсерв я варила Аяші індичку, робила фарш, додавала трохи рису.
І на такому раціоні, разом із ліками, ми вилікували цистит і стабілізували ШКТ.
Саме з цього й почався наш повний перехід на натуралку.
Як переводила собаку на сиру натуралку
За час, відколи я почала глибше цікавитися сирою натуралкою і до моменту переходу, я пройшла всі класичні стадії — від повного заперечення до прийняття 😂
Чесно кажучи, мені було цікаво і водночас страшно. Думка про те, що у моєї собаки, як запевняли лікарі, нібито “погано виробляються ферменти для перетравлення м’яса”, не давала мені спокою. Я переживала, що вона дійсно не зможе нормально засвоювати м’ясо, тим більше сире. Про кістки я тоді взагалі й не думала.
Але все ж знайшла в собі сили ризикнути. Почала читати більше про роботу підшлункової, ферменти, знайомилася з досвідом людей, які успішно перевели собак із подібними проблемами на BARF. І поступово в мені з’являлася впевненість, що ми теж зможемо.
Перехід у нас був повільним і обережним. Спочатку протягом місяця я давала лише варене м’ясо та запечені овочі, додавала ферменти й пробіотики. Коли переконалася, що стан стабільний, поступово ввела сире м’ясо, ще через місяць — органи, через два — кістки, а згодом і рибу. Уважно стежила за станом і стільцем після кожного нового продукту.
Бували й відкатні моменти — коли опускалися руки і мені здавалось, що все це даремно, що я лише нашкоджу собаці. Але кожного разу, коли бачила, з яким апетитом вона їсть і як старанно вилизує тарілку — на очі наверталися сльози радості. Бо на кормі я такого ніколи не бачила.
Що може бути важливішим за щастя і добробут собаки? Чи маю я право взяти тварину і не дати їй найкраще життя, яке можу? Для мене ці питання риторичні.
І от, у результаті, собака, якій лікарі приписували дивні діагнози та “недостатність ферментів”, чудово засвоює сире м’ясо, рибу і навіть сирі кістки. І при цьому ще й має ідеальний стілець, як на популярних ветеринарних ілюстраціях.
Відтоді Аяша вже півтора року їсть збалансовану сиру натуралку. А коли в нас з’явився другий собака, я одразу почала годувати його сирим м’ясом — і жодних проблем не було. Дякую заводчиці, що підготувала його до такого раціону заздалегідь.
Чому саме сира натуралка
З усього, що я за цей час дізналась про біологію собак, їхню фізіологію й еволюцію, переконалася: найоптимальнішим у плані засвоєння і користі є саме сире м’ясо. Варені раціони теж можуть бути збалансованими, але вони втрачають частину природних вітамінів, тож потребують більшої кількості добавок.
До того ж, варене м’ясо (особливо з кашею) створює лужне середовище у шлунку, через що травлення погіршується, а бар’єр від патогенів зникає.
Собаці потрібні не лише м’ясо і субпродукти, а й джерела кальцію — тобто кістки. Варені кістки небезпечні, бо погано перетравлюються, натомість сирі — безпечні, якщо правильно підібрані. Для моїх собак підходять курячі шиї, спинки, качині й індичі шиї, хребти кролика, морської риби, перепілка, курячі лапки та голови. В деяких випадках кістки в раціоні замінюють кістковим борошном, меленими шкаралупами або кальцієм у таблетках, але з мого досвіду — сирі кістки все одно найкращий варіант. Вони не лише корисні, а й задовольняють природну потребу собаки гризти.
Щодо поширених міфів, що собаки — “не хижаки”, то я для себе давно розклала це питання по поличках. Так, вони факультативні хижаки, адаптовані до життя поруч із людьми, але їхня анатомія, інстинкти й поведінка залишилися м’ясоїдними.
Колись я теж вірила, що собаки не хижаки і “всеїдні”, поки не почала ставити собі прості запитання:
- Звідки в мене з’явилося в голові це твердження і що я насправді знаю про еволюцію собак?
- Якщо вони не хижаки — навіщо їм такі міцні щелепи і аж 42 зуба? Щоб кашу жувати?
- Чому вони з такою насолодою “полюють” на іграшки, тріпають їх і “вбивають”? Або на пташок чи дрібних тварин?
- Чому собаки часто вивалюються у “вонючках”, як дикі звірі, щоб замаскувати свій запах для полювання?
- І нарешті — якщо собака всеїдна, чому ж більшість найякісніших кормів мають високий відсоток вмісту м’яса і не містять круп?
Так, собаки всеїдні, але вони всеїдні м’ясоїди, тобто можуть їсти і пташку, і свинку, і кроля, і мишку, і рибку і навіть будь-яку падаль м’ясну. А те, що вони здатні більш-менш перетравлювати різні вуглеводи, зовсім не означає, що вони їм потрібні постійно в раціоні.
Чим більше я читала наукових матеріалів, тим сильніше переконувалася: годувати собаку як хижака — природно. І головним підтвердженням цього для мене стала не теорія, а моя собака. Її щасливі очі після їжі, те, як вона з насолодою вилизує тарілку й підходить до мене, облизуючись і наче дякуючи, — ось справжній доказ, що я зробила правильний вибір.
Як готую раціони для собак
Коли я тільки задумувалась перевести собаку на сиру натуралку, мені здавалося, що це надзвичайно складно і я нізащо не впораюся. Але завдяки людям, які ділилися в Instagram закуліссям годування своїх собак та котів натуралкою, я побачила, що насправді все не так страшно. Це звичайна рутина, яка з часом стає просто частиною життя.
Спочатку я самостійно складала раціон для Аяші, користуючись BARF-калькуляторами і таблицями. Через певний час здала аналізи у клініці, щоб перевірити, чи все роблю правильно. Згодом все ж звернулася до ветеринарного дієтолога — і тепер користуюся раціонами, точніше розрахованими під моїх собак.
М’ясні мікси я готую одразу на 20 або 30 днів (коли була лише одна собака виходило навіть на 40).
Спочатку закуповую все за списком: м’ясо, органи, кістки, рибу, овочі, ягоди, яйця, насіння і необхідні добавки (декілька вітамінів та мінералів). Потім виділяю час на нарізання, зважування і фасування. Пакую денні порції в харчові зіп-пакети. Обов’язково заморожую м’ясо не менше ніж на 3 доби при -24°C. Овочі частково запікаю, частково подрібнюю сирими.
Я завжди вмикаю собі серіал або подкаст — і процес приготування перетворюється майже на медитацію. Це не стільки “робота”, скільки ритуал турботи.
Зберігаю мікси у морозильній камері звичайного холодильника — мої собаки невеликі, тому навіть 60 пакетів поміщаються. Але згодом ми все ж придбали окрему морозилку — це набагато зручніше. Якщо світло не вимикають довше ніж на добу, все прекрасно зберігається.
Далі все просто: щовечора дістаю порції на наступний день і кладу в холодильник на повільне розморожування. Так, це трохи складніше, ніж просто насипати корм із пакета, але мене не лякають ці “жертви” заради того, щоб бачити щасливі морди своїх собак. Воно того варте!
До того ж, зараз з’явилося багато компаній, які виготовляють готові сирі раціони, навіть індивідуально під конкретну тварину. Це дуже зручно, якщо часу чи сил не вистачає.
І, до речі, не всі знають, що і з кормом не все так просто. Наприклад, він має правила зберігання: більшість сухих кормів потрібно використати впродовж місяця після відкриття мішка і тримати при певній температурі. А зберігання у пластикових контейнерах взагалі не найкраща ідея.
Що змінилося з переходом на сирц натуралку для собак
Я чудово розуміла, що після всіх моїх помилок у харчуванні очікувати “чудесного зцілення” собаки було б наївно. Але зміни все ж відчутні і дуже помітні:
- Стілець став ідеальний — помірно щільний, невеликими порціями, без різкого неприємного запаху.
- Харчова мотивація виросла в десятки разів. Тепер собака готова працювати навіть за звичайну їжу, без додаткових ласощів.
- Шерсть стала густішою, блискучою, і швидше росте.
- Зуби тепер чистяться природним шляхом — завдяки сирим кісткам. Я все ще періодично чищу щіткою, але максимум 1–2 рази на тиждень. (Хто читав нашу історію з Аяшиними зубами, зрозуміє, чому це для мене важливо.)
- Апетит — просто космос. Собака хоче їсти завжди, без вмовлянь і трюків. Відмовляється від їжі лише тоді, коли реально щось болить.
- ШКТ став набагато стабільнішим. Я більше не боюся дати якийсь смаколик — тепер її організм легше справляється з ним.
- Рівень енергії і загальний настрій жити це життя у моєї 9-річної собаки значно підвищилися.
Я не кажу, що BARF — це “панацея”, але для нас він став точкою рівноваги. А найголовніше — я знову бачу радість від їжі в очах своєї собаки.
Як годувати натуралкою в подорожах
Це питання колись теж не давало мені спокою. Але, як і з усім іншим, чужий приклад і вже мій досвід розставив усе по місцях.
Якщо поїздка триває до 12 годин, і в місці проживання є холодильник, я просто беру звичну їжу в термосумці. Якщо немає змоги брати великі запаси, але є кухня, — купую м’ясо на місці і варю його.
Для автономних походів справжній порятунок – сушарка (дегідратор). З її допомогою можна висушити м’ясні порції у вигляді джерків і брати їх із собою навіть у гори. Також у дегідраторі можна робити самостійно ласощі для тренувань із тих самих інгредієнтів, що й основний раціон.
Також на час поїздки можна взяти готовий комерційний корм, але обов’язково максимально натуральний — з м’ясом, субпродуктами, рибою, овочами, без непотрібних домішок. Найкраще — air-dried (висушений на повітрі) або якісні консерви.
Я зазвичай беру корми Ziwi чи Cooka's Cookies в зоомагазині Todli.ua. Наш промокод на знижку 10% - Legolas10Перед поїздкою я завжди даю новий корм удома кілька разів, щоб упевнитися, що собаці він підходить. Але коли є можливість — завжди обираю звичні м’ясні мікси.
Психологічні аспекти
Цей шлях переходу на сиру натуралку змінив не лише мою собаку, а й мене саму.
Я зрозуміла, що періодично приймала важливі рішення, глибоко не перевіряючи інформацію — спираючись на думку лише однієї людини, нехай і спеціаліста. Мені було легше перекласти відповідальність, ніж узяти її на себе.
Коли я почала готувати сиру натуралку для собаки сама — від вибору продуктів до формування порцій — мене накривало відчуття величезної відповідальності. І, чесно кажучи, страху. Бо якщо щось піде не так — винна ж лише я.
До того ж, частина ветеринарів, не маючи достатньої практики з BARF, підливають олії у вогонь своїми застереженнями. І я їх розумію, перестраховуються — адже ветеринарна дієтологія досі залишається окремою, вузькою наукою. Більшість знань про неї лікарі отримують на курсах підвищення кваліфікації, які, як не дивно, часто спонсорують кормові компанії (зверніть увагу на логотипи на дипломах у ветклініках). То чи варто дивуватись, чому там не розповідають про користь сирого м’яса для собак?
Одного разу дуже досвідчений лікар сказав мені фразу, яку я запам’ятала назавжди:
“На жаль, в Україні на поточний момент нема компетентних ветеринарних дієтологів і я вам, як лікар, теж в цьому питанні не зможу допомогти. Вам доведеться розбиратися самостійно і шукати гарного спеціаліста, або годувати собаку готовим комерційним раціоном”.
І це лікар, який пише наукові роботи і часто виступає на ветеринарних конференціях, як спікер. Дуже вдячна йому за ці слова, вони докорінно змінили моє ставлення до харчування собак і, головне, змусили повністю усвідомити, що добробут моїх собак залежить від мене, і тільки від мене.
Мій колишній страх “нашкодити” здається тепер майже кумедним. Бо якщо задуматися — як сухий корм із синтетичними вітамінами, домішками та ароматизаторами може бути безпечнішим і кориснішим за натуральну їжу?
І якщо вже навіть у зоопарках хижаків годують натуральним м’ясом, а не кормом — то, можливо, це теж щось говорить.
Звісно, я не ідеаліст. Є ситуації, коли корм – єдиний або кращий вихід:
- коли немає можливості готувати збалансовані раціони;
- коли собаку годують “кашею з пупками” – тоді, безперечно, краще якісний корм;
- коли треба нагодувати дуже багато тварин;
- або коли собака справді обожнює свій корм і має ідеальні аналізи.
Але особисто я дуже сподіваюся, що моїм собакам більше ніколи не доведеться повертатися до комерційних кормів.
_____________________
Корисні ресурси, які допомогли мені в переході на сиру натуралку для собак:
- Відео, статті та книги Dr. Karen Becker
- Серія статей про сиру натуралку для собак на сайті – lovepets.com.ua
- Телеграм-чат BARF for DOGS🐕 | харчування собак | Ukraine
- Інформаційні ресурси ветдієтолога Олени Маслакової
- Інформаційні ресурси спеціаліста з харчування собак Ірини Окопної
- Статті та відео від The Dog Nutritionist
- Інформація зі сторінок Bark&whiskers
- Статті на PubMed та ScienceDirect.
