Цей допис створено на нашому досвіді чисельних автономних гірських походів з собакою. Мова тут йде про українські Карпати, тобто це гори висотою до 2061 м над рівнем моря. Вище ми з собакою ніколи не були, бо це вже походи іншого рівня складності.
В планах – похід горами Туреччини, а також не полишаємо надії знову походити українським Кримом.
На сьогодні наша собака побувала на всіх 2000-никах Карпат, подолала декілька гірських хребтів і десятки гірських стежок. Тож, впевнена, нам є чим поділитися з вами.
Режим та навантаження
Здебільшого наші походи тривають від 6 до 9 днів, з денними переходами довжиною від 15 до 25 км.
Похід – це така нескінченна прогулянка з перервами на сон. Порушується звичний режим, що насправді є великим стресом для собаки. Будь-який сучасний кінолог покрутить пальцем біля скроні та порекомендує залишити собаку вдома.
Проте, з нашого досвіду скажу, що для собак, які підготовлені й нормально переносять подорожі, не все так погано.
У горах собака потрапляє у своє інстинктивно зрозуміле середовище. Подразників там набагато менше, ніж на міських вулицях. В горах мало людей, майже нема інших собак, тільки безмежні простори природи.
Так, Аяша за денний перехід дійсно дуже втомлюється, як від фізичних зусиль, так і від великої кількості нових вражень. Проте доходить сама. Звісно ж, ми робимо привали з перекусами, де вона має змогу трохи перепочити.
Коли зупиняємось на нічну стоянку, перше що робимо, витягуємо з наплічника її м’яку переноску, куди вона вкладається спати мінімум на годину. Ми називаємо цей процес — підзарядка від док-станції 😁
Як підготувати собаку до походів
Звісно ж, є витривалі собаки, які не потребують особливої фізичної підготовки. Хіба що від нових вражень у них може бути перенавантаження. Проте Аяша в нас дуже ніжна дівчинка, тому перш ніж взяти її в справжній похід ми ходили на тренувальні прогулянки вихідного дня лісами Харківщини, поступово збільшуючи кілометраж. Також допомогли наші ранкові пробіжки.
Зауважте, що якщо собака дуже перезбуджується або стресує при відвідуванні нових місць, він, скоріш за все, ще не готовий до гірських походів.
В наметі
Щоб познайомити собаку з наметом ми робили польові випробування у подруги на дачі. Аяша спочатку не могла розслабитися, реагувала на кожен звук за наметом, намагалася охороняти. Ми відвертали її увагу грою, смаколиками, давали зрозуміти, що все гаразд і це надійний дім. У нас вийшло, бо спить вона тепер в наметі дуже міцно. Одного разу у нас з тамбура лисиця намагалася вкрасти пакет з провіантом, так ця охоронниця, навіть оком не кліпнула 😁
В наметі Аяша спить на килимку. Якщо вночі холодно, ми її додатково вдягаємо, вкриваємо або забираємо у свій спальник.
Проте, залишити собаку в наметі одну майже неможливо, хоче брати участь у всіх дійствах. Намагається вийти просто крізь тканину, що загрожує цілісності намету.
Безпека
Найголовніше питання, яке варто задати собі, перш ніж взяти собаку в гори: «Що я буду робити, якщо він не зможе через травму йти сам? Чи зможу я його знести вниз?».
На жаль, туристи часто романтизують гори, забуваючи, що це місце підвищеного ризику втратити здоровʼя, чи життя. Навіть на попсових підйомах на Говерлу щороку стаються нещасні випадки. Ми, на жаль, стикалися з дуже важкими випадками травмування людей у горах, які вижили дивом. Всього не передбачиш, на жаль.
Маленького собаку не проблема знести з гір до найближчого населеного пункту на руках чи в рюкзаку, а от для великих песиків є спеціальні тканинні ноші, які вдягаються на людину. Раджу власникам середніх та великих собак завжди брати такі ноші в гори разом з аптечкою. Також обовʼязково раджу записати контакти найближчих ветеринарних клінік в районі обраного маршруту.
Найчастіше мене запитують про кліщів та змій. Від кліщів у нас завжди однакова щомісячна обробка у вигляді таблетки, незалежно від місця перебування. Також додатково у лісистих місцях наношу на собаку спрей від комарів та кліщів. У нас він зараз один на всіх, щоб не тягати зайвого.
Спрей 2в1 від комарів та наслідків укусів AREDERMA з пробіотиками
За промокодом "AYASHA" отримайте знижку 7%
Змії в українських Карпатах, тим більше отруйні, зустрічаються рідко. Найбільше змій я бачила біля сільськогосподарських угідь, у низинах біля річок, в південних степах та на пірсах у морі, а зовсім не в горах. До того ж ми з вами живемо не в Таїланді, чи Австралії. В Україні отруйних змій всього 3 види із 11. Так, варто бути обережними та дивитися під ноги, але, повірте мені, це зовсім не те, чого слід боятися.
Уважно варто стежити за станом подушечок лап та по можливості уникати травм. Найчастіша проблема, яка з Аяшею траплялася – це натерті лапи й неможливість йти далі. Взуття я їй не вдягаю, бо гори – це саме те місце, де собаці дуже допомагають кігті й міцне зчеплення з поверхнею, що неможливо у взутті. А от захисний віск для лап нам дійсно допомагає.
Віск для лап від тріщин та сухості Waxy
За промокодом "AYASHA" отримайте знижку 7%
Також раджу по можливості обходити стороною отари овець у горах. Їх часто охороняють великі гірські вівчарки та алабаї. Вони дуже негативно реагують на наближення чужинців, тим більше на собак. І пастух у цій халепі зазвичай ніяк не допоможе.
Прямих зустрічей з дикими тваринами у нашої собаки в горах ніколи не було, але теоретично це можливо. Сама по собі дика тварина найчастіше піде собі далі від вас, щоб не наражати себе на небезпеку. Але якщо собака кинеться на неї, то ситуація може сильно ускладнитися.
Амуніція та одяг
З одягу обовʼязково беремо собаці 2 дощовики, які гарно тримають воду, бо йти доводиться і під дощем. Також беремо теплий комбінезон, щоб не мерзла холодними вечорами та вночі. Адже в горах температура значно нижча, ніж в низинах, навіть в травні та червні ще лежить сніг.
Якщо під час денного переходу спекотна погода, я б радила вдягати на собаку охолоджувальну попону, хоча ми самі таку поки що не використовували, але бачили ефект на інших. Ми робимо короткі зупинки в затінку для охолодження і продовжуємо рух. Головне уважно слідкувати за станом собаки та вчасно давати відпочити та попити води, бо перегріваються вони швидко.
З амуніції обовʼязково беремо анатомічну шлейку та довгий (у нас 4 м) повідець, не рулетку. Важливо, щоб шлейка була не тільки зручною, а ще й міцною, щоб у разі чого можна було підстрахувати собаку на складних спусках. На великих собак я б навіть радила вдягати шлейки з ручкою зверху.
Гірськими стежками Аяша здебільшого ходить поруч без повідця. Проте, якщо є побоювання, що собака може кудись далеко побігти, краще все ж таки, з повідця не спускати. Але якщо в руках трекінгові палиці, то це не зручно. Тоді в пригоді стане спортивний повідець, який чіпляється на спеціальний пояс або довгий повідець «вільні руки».
Харчування
У нас собака їсть сухий корм, тому єдина проблема – нести на собі додаткову вагу корму на 6-9 днів з невеликим запасом. Також обовʼязково беремо собачі смаколики.
Я бачила в походах, як на великих песиків вдягали собачі рюкзаки й вони частину своїх речей несли на собі. Зручно, але головне памʼятати наступне:
- рюкзак можуть носити тільки собаки середніх і великих порід, у яких вже повністю сформований скелет;
- вага рюкзака має становити не більше чверті ваги собаки!
Якщо собака харчується мʼясом, а не кормом, можна заздалегідь зробити для нього тушкованку у запаяних пакетах, а також висушити шматки мʼяса, щоб потім розмочувати у кипʼятку. Головне, гадаю, протестувати таку їжу ще вдома, щоб в поході не було сюрпризів з травленням.
Також обовʼязково слідкуємо за питним режимом собаки та набираємо воду на перехід в тому числі й на Аяшу.
Гігієна
Звісно ж моя біла волохата собака в поході брудна під вечір і обовʼязково в колючках. Отож щовечора я відмиваю бруд в гірських струмках за допомогою шампуню або очищувальної пінки для лап і шерсті. Потім сушу собаку рушником біля вогнища та вичісую колючки.
Пінка для очищення лап та шерсті тварини з пробіотиками Pet Bubble
За промокодом "AYASHA" отримайте знижку 7%
Також важливо, щоб у собаки були вчасно підстрижені кігті, щоб нічого не заважало вільному пересуванню.
Сезонність та маршрути
Ми в походи ходимо, в основному, в теплі пори року. По снігу зможуть вільно пересуватися далеко не всі собаки. Людина може вдягти снігоступи, а от для собаки такого обладнання нема.
Тож варто ретельно вивчити погоду і поверхні маршруту, перш ніж брати з собою собаку в похід.
Також зауважте, що в горах бувають заказники та заповідні зони, куди можуть не пускати з собаками. Треба на це зважати, обираючи маршрут.
Резюме
В цілому гірські походи зміцнюють не тільки людську дружбу, а й покращують контакт з собакою. Спільне подолання перешкод, спільні обіди, сон в наметі та спілкування 24/7, на мою думку, ще сильніше зближують людину і собаку. А для собаки кожен похід – це новий цікавий досвід. Нові запахи, звуки та місця суттєво урізноманітнюють собачі будні.
