У перші наші поїздки з собакою я, як відповідальна громадянка, ходила по Довідку (Форму 1-ВЕТ). Вона діє всього 5 днів, тому доводилося за день до поїздки їхати з собакою в державну ветклініку.
Але і це ще не все. Якщо поїздка тривала понад 5 днів, то на зворотну дорогу таку саму довідку доводилося брати й в місці перебування.
У 2017 році ми вперше подорожували Хмельниччиною та околицями з кінцевою зупинкою у Чернівцях. Наша подорож тривала більше тижня. Напередодні від‘їзду, ми вирушили у місцеву ветеринарку за довідкою на зворотну дорогу. Чернівці не дуже великі, тож ми пішли через все місто пішки, щоб краще його роздивитися. Йшли понад годину, бо ветклініка була на околицях.
Ветеринар категорично відмовився надавати нам довідку в поїзд, уявляєте?
Сказав:
Та нащо вона вам потрібна, їдьте так!
Взяв нашу харківську довідку, перекреслив пункт призначення, написав там «Харків» і розписався 😳 Так ми ні з чим повернулися назад у готель.
Після того випадку, я Довідку брала ще максимум 2 рази. У мене її жодного разу в поїзді внутрішнього сполучення не питали. А їздили ми з собакою чимало. В Інтерсіті перевіряли тільки ветпаспорт. У мережевих готелях теж переписували дані паспорту собаки, ніяких довідок не запитували.
І все ж таки, чи потрібно брати форму 1-ВЕТ для подорожей з собакою?
Якщо заглянути в правила перевезення тварин Укрзалізницею, там написано «…при наявності ветеринарного документа, оформленого належним чином».
Ви ж пам‘ятаєте, що собою являли старі ветеринарні паспорти? Синя книжечка, яку можна було придбати у кіоску. І навіть якщо там були відповідні печатки та підписи ветлікаря, такий паспорт важко було назвати справжнім ветеринарним документом. Тож логічно, що доводилося брати Довідку на спеціальному бланку, як доказ того, що собака не скажений і має право їхати серед людей.
Коли ввели ветпаспорти міжнародного зразка, у них з‘явилися серія і номер, видають їх тільки у державних ветлікарнях, вносять у реєстр. Тобто такий паспорт з позначками про щеплення й обробки, з коректно заповненими даними про тварину та власника став повноцінним ветеринарним документом і потреба в додаткових довідках відпала.
