Цей страх родом із дитинства. Моя перша собака Ніка важила 5,5 кг. Це був метис тибетського тер’єру та болонки. Смілива, зухвала, але неймовірно гламурного вигляду біла кучеря.
Мені було 14. Ми тоді жили в черговому військовому містечку, замкнутій території, де всі один одного знають, тим паче собачники. Але один неприємний сусід у будинку навпроти завів собі бультер’єра. І все б нічого, але він вирішив, що собака і так розумний, навчання і соціалізації не потребує.
Собака бійцівської породи, з мертвою хваткою, здатний загризти дикого кабана, зростав сам по собі, ще й з вигулом без повідця 🤦♀️
Недбалість сусіда, як рушниця на стіні на початку детектива, природно “вистрілила”. Бультер’єр загриз до смерті карликового пуделя сусідської дівчинки. Але навіть після цього господар того небезпечного собаки продовжував ставитися до оточуючих та само, незважаючи на всі прохання та погрози сусідів.
Той самий страх взявся от звідки
Одного дня ми з Нікою поверталися з прогулянки. Несподівано з-за рогу вискочила ця зубаста хамка і з риком помчала за моєю собакою. Нам нічого не залишалося, як тікати додому. Перестрибуючи через три сходинки ми щосили мчали на третій поверх. Бультер’єр наздогнав нас біля самих дверей. Я досі чітко пам’ятаю цей страшний момент, коли мені потрібно було за секунду щось вигадати, щоб урятувати свою собаку від смерті.
Я була підлітком і не була готова до такої ситуації. Та що там, мені зараз 40, і я думаю, що досі не готова.
Я схопила Ніку на руки та підняла високо над головою.
Зараз я розумію, як сильно ризикувала своїм здоров’ям, і будь-який досвідчений собачник скаже мені, що брати собаку на руки в такій ситуації небажано. Але тоді, як виявилося, це було єдине правильне рішення. Собаку-вбивцю люди не цікавили, тільки коти та маленькі собачки. Як вона не намагалася дострибнути до Ніки, але мене не чіпала.
Я ледве дотягнулася до дверного дзвінка, і змогла відпустити свою собаку, тільки коли мама відчинила двері і впустила нас усередину.
Бультер’єра врешті-решт застрелив господар того вбитого пуделя. Не зміг вибачити психологічної травми своєї дитини.
Я ж пронесла свій страх крізь все життя…
