– Вона у вас така слухняна, не те що мій бовдур.
– Ну, ми регулярно займаємося з нею вже шостий рік, а ви скільки?
– Я?! Та ні, нам це не потрібно.
⠀
Коли вкотре відбувається такий діалог на прогулянці з собакою, я згадую, як у перший рік життя Аяша агресивно гавкала на дітей, навіть на коляски з немовлятами, і підбирала все підряд.
З обома проблемами нам вдалося впоратися завдяки 100500 повторень тих самих команд, встановлення довірливого контакту зі мною, підвищення впевненості собаки у собі. Без насилля, спокійно, граючись. Правда, іноді граючи на моїх нервах, але це, мабуть, неминуче.
Бували моменти, коли здавалося, що взагалі нічого не виходить – як підбирала, так і підбирає, і все ще гавкає, побачивши дітей. Але терпіння і праця і з цвергшнауцера зроблять людину 😂
⠀
До речі, це моя друга собака. Але до усвідомленого тренування я прийшла тільки з Аяшею. З першою ми з батьками намагалися займатися по книжках самостійно, але робили це безсистемно. На щастя, психіку собаці не зіпсували, і в результаті щасливо прожили з нею 13 років, без проблем переміщуючись літаками, в поїздах та іншим транспортом.
⠀
З Аяшею я підійшла до цього питання більш відповідально.
Перш ніж піти на групові заняття з кінологом, я поставила перед собою кілька цілей:
▶️ Навчитися діалогу зі своєю собакою. Я маю вміти давати команди так, щоб вона розуміла, чого я від неї хочу, і виконувала їх із задоволенням.
▶️ Соціалізувати собаку для максимальної кількості життєвих ситуацій, щоб вона нормально реагувала на всілякі подразники, де б вона не знаходилася. Це був дуже важливий пункт, тому що я планувала брати її скрізь у подорожі, що й роблю вже 6-й рік.
▶️ Регулярно займатися з собакою, для її інтелектуального та фізичного навантаження, щоб вона відчувала себе важливою та потрібною, а не тільки спала, їла та гуляла.
⠀
Загалом у нас було 3 різні кінологи. З двома першими ми займалися загальним курсом дресування, а з третьою – запровадили ще й елементи Раллі Обідієнс, а також досить успішно спробували Nosework.
⠀
Якось знайома мене запитала:
– Ну, розповідай, чого там Аяшу навчили на ваших заняттях?
– Але ж вчать не Аяшу, а мене. А я переношу ці знання на собаку.
– Тю, я думала, що можна відвести собаку до кінолога і він зробить з нього слухняного і культурного.
– Ні, це так не працює. Адже слухатися вона мусить тебе!
Займалися ми по 1-2 рази на тиждень протягом 1-1,5 години. Зараз тренуємось самостійно майже кожен день. Жодного окремого часу на це не виділяємо, впровадили дресування у прогулянки та в домашні розваги. Нам так найзручніше.
Я бачу, як сильно залежить настрій собаки від наявності або відсутності тренувань. Якщо я пропускаю заняття, вона нудьгує та бешкетує. Але як же Аяша радіє і включається, коли знає, що зараз працюватиме.
В процесі я усвідомила, що головне завдання дресувань – створити міцний зв’язок між господарем та вихованцем. Завдяки спільним заняттям можна навчитися краще розуміти собаку, вчасно розпізнавати важливі сигнали, які він подає, а головне – навчити його краще розуміти людину та стати командою!
Резюмую:
- Займатися потрібно з собакою будь-якої породи, походження та віку. Так, навіть із йорками та шпіцами. До речі, мене перехожі бультер’єри поки що не кусали, а ось шпіц якось за ногу хапнув.
- Я категорично проти будь-яких зашморгів, суворих нашийників і будь-якого фізичного насильства над собакою. Впевнена, що навіть найскладнішу поведінкову проблему можна вирішити за допомогою заохочення та довіри. Так, знадобиться чимало терпіння та дисципліни з боку господаря. Але заради психічного здоров’я собаки, варто натужитися.
- Одразу перепрошую за таке грубе порівняння. Я вважаю, що не дресувати собаку – це навіть гірше, ніж НЕ навчати власних дітей. У дитини хоча б немає природних інстинктів дикої тварини, а у ненавченої собаки ці інстинкти часто беруть гору, що призводить до проблем.
- Немає сенсу заводити собаку, якщо ти не готовий їй приділяти мінімум 2- 3 години на день.
Навчена та добре соціалізована собака це дуже зручно, гарантую 🙂
