Нещодавно слухала пізнавальну лекцію про нюх собаки. Почула там цікаве порівняння:
Уявіть собі, що подруга запросила вас в кіно. Ви взяли попкорн, зайняли свої місця, дивитесь рекламу в передчутті задоволення від фільму. І в цей момент подруга хапає вас за руку і тягне кудись зі словами:
– Пішли краще в музей!Ви покірно йдете за нею. І ось ви вже в художньому музеї. Подруга не вгамовується і не дає вам розгледіти жодної з картин, постійно тягне вас до іншої зали.
Те саме відбувається і з собакою, коли господар не дає йому нюхати обрані об’єкти на прогулянці і постійно кудись тягне.
Я вже звикла до того, що для моєї собаки нюхати – це надважлива частина прогулянки. Я усвідомлюю, що носом вона зчитує набагато більше інформації ніж іншими органами чуття. Щоправда я все одно дивуюся, як можна по 3 хвилини обнюхувати якусь тонесеньку гілочку, ще й з таким натхненням 😂
Ми з друзями-собачниками сміємося, що то такий собачий Фейсбук, в якому повідомлення залишають на кущах та доріжках. Кожен зависає у соцмережах по-своєму.
Ну якщо вже собакам настільки важливо і цікаво все винюхувати, чому б не викорастати ці здібності у грі та навчанні. Тим паче, це непогане інтелектуальне навантаження.
Ми з Аяшею починали з дуже простого – з нюхального килимка. У нас він з м’якого флісу, щоб було приємно і безпечно нишпорити носом. Я просто розгортаю килимок на підлозі, ховаю в ньому маленькі шматочки ласощів і даю команду “Шукай”. Вона із задоволенням вишукує у флісових кишеньках та складочках усе, що я для неї там поклала.
Поступово ми розширювали ареал пошуку по всій квартирі, а ще пізніше почали вчитися знаходити конкретні запахи у завданнях з nosework. Але нюхальним килимком користуємося й зараз. Він дуже рятує, коли Аяші нудно і хочеться чимось зайнятися, або коли в мене не вистачає часу на повноцінне тренування з нею.
До речі, 15 хвилин інтелектуального навантаження для собаки, в тому числі пошукова робота носом, замінюють 30 хвилин фізичних навантажень. Знали про таке?
